Вшанування пам’яті жертв голодомору

Вшанування пам’яті жертв голодомору

 День пам’яті жертв голодомо́ру — щорічний національний пам’ятний день в  Україні, що припадає на кожну четверту суботу листопада. Українці згадують всіх, хто втратив життя під час голодомору у минулому столітті. То були жахливі сторінки історії нашого народу. Мільйони невинно загублених життів та скалічених доль, безлюдні села, страх у людських душах — ось чорний слід Голодомору. У цей день ми схиляємо голову перед пам’яттю наших загиблих співвітчизників.

Вже стало традицією в День пам’яті жертв голодомору шкільною громадою проводити поминальні заходи. У цей день у фойє школи оформлюється виставка матеріалів інформаційно-просвітницького характеру “Спротив геноциду” й проводяться різні заходи щодо вшанування загиблих.

27 листопада в НВК було проведено загальношкільний урок пам’яті «З присвятою замордованим голодом» для учнів та вчителів школи, який підготували учні 8 та 9 класу під керівництвом вчителя історії П. І. Постолюка та педагога-організатора             Ю.  М. Ліпіна.

   Діти у віршованій формі нагадали сумні сторінки історії, а Петро Іванович  підсумував сказане і звернув увагу всіх присутніх на те, що потрібно цінувати тих, хто поряд, бути милосердними, людяними, справедливими, випромінювати із своїх сердець лише добро.

   Вчитель історії П. І. Постолюк провів для учнів старших класів лекцію на тему: «Голодомор 1932-1933 рр. акт геноциду українського народу». Він наголосив, що на долю нашої держави випало немало випробувань. Вшанування пам’яті жертв Голодомору — важливий крок до відродження людської свідомості, до розуміння необхідності збереження миру і злагоди в державі шляхом підтримки загальнолюдських цінностей. Петро Іванович закликав всіх бути небайдужими і 28 листопада о 16.00 годині запалити свічку пам’яті у власних домівках, як свідчення нашої туги та невмирущої пам’яті про наших предків.

Класними керівниками Мануйлівського НВК було проведено тематичні класні години. На одній з яких прозвучали дуже мудрі слова:

«Сьогодні важко знайти слова, які б могли передати людський біль від страшної трагедії, коли під час, як тоді говорили, розквіту держави, відбувалися страшні події, і українське село вимирало від голоду. Історію переписати вже неможливо, проте варто пам’ятати, що цю історію ми творимо самі». 

По закінченню заходів учні та вчителі  запалили свічку пам’яті та вшанували загиблих хвилиною мовчання.